Юкі було 27, вона працювала графічною дизайнеркою в Кіото. Вона ніколи не була в Південній Америці. У неї не було жодної причини думати про Бразилію.

Лукасу було 29, він був музикантом у Сан-Паулу. Він знав три японські слова: sushi, anime та arigato. Він регулярно набирав їх у Google Translate — з причин, які й сам не міг до кінця пояснити.

Вони отримали метч у Heartline у вівторок у жовтні.

«Я мало не передумала йому писати, — каже Юкі. — На фото профілю він сміявся. Мені сподобався цей сміх. Але я подумала: у нас немає жодного спільного слова. Як це взагалі працюватиме?»

Вона все одно надіслала повідомлення. Японською.

На екрані Лукаса воно з'явилося португальською: «Твій сміх виглядає так, ніби йде з чогось справжнього».

Він довго дивився на свій телефон.

Їхній перший голосовий дзвінок тривав чотири години.

«Спочатку було дивно, — згадує Лукас. — Я щось казав, потім ця крихітна пауза, а потім повертався її голос — але японською, очевидно, тож цього я теж не розумів, а потім мені відтворювався переклад португальською». Він сміється. «Але якось перестаєш помічати. Починаєш стежити за тим, як вона говорить, а не лише за тим, що означають слова».

Юкі описує це інакше: «Мені здавалося, що я розмовляю з кимось, хто розуміє мене ще до того, як я закінчу говорити».

Через пів року Лукас полетів до Кіото.

На той час він вивчив приблизно сорок японських слів. Юкі вивчила менше слів португальською. Вони провели десять днів, ходячи храмами й ідзакая, притискаючи телефони до вух, коли речення ставали складними, і здебільшого не потребуючи їх.

«Мова — це інструмент, — каже Лукас. — Але не вона головне. Головне — це щось інше. Я не знаю слова для цього в жодній мові».

Юкі сміється, коли це читає. «Мені здається, це слово — ми».

Вони й досі на відстані — від Токіо до Сан-Паулу не близький переліт. Але дзвонять щодня. Здебільшого голосом. Іноді по відео, коли світло в квартирі Юкі м'яке, а в Лукаса під рукою гітара.

«Тепер я вчу португальську як слід, — каже Юкі. — Але мені здається, що я закохалася ще до того, як знала в ній хоч одне слово. Це дивно?»

Не дивніше за все інше, що робить можливим Heartline.

Маєте історію, якою хочете поділитися? Напишіть нам на stories@heartline.app